Як захистити собаку або кішку від укусів кліщів? Що робити якщо кліщ вкусив вашого вихованця?
Кліщовий енцефаліт і кліщовий бореліоз для собак і кішок не страшний, цими захворюваннями вони не хворіють. Для них кліщі в першу чергу небезпечні інфекційним захворюванням – піроплазмозом.
Піроплазмоз – важке інфекційне захворювання собак і кішок, на жаль, досить широко поширене. Збудником пироплазмоза є одноклітинні мікроорганізми виду Piroplasma canis, які паразитують на клітинах крові – еритроцитах. Основним способом передачі цієї хвороби між тваринами є укус кліща. Велика частина захворювань на піроплазмоз випадає на сезон активності кліщів, тобто навесні і восени.
Перш за все, не забудьте захистити свого вихованця від нападу кліщів.
Сьогодні є великий вибір різноманітних засобів у вигляді спреїв, нашийників і крапель на холку. Як діють ці препарати, і який обрати для захисту свого вихованця?
До складу будь-якої форми захисного препарату входить діюча речовина і наповнювач, в якому розчинено цю діючу речовину. Краплі відрізняються від спреїв концентрацією діючої речовини в одиниці об’єму, а в інсектоакарицидних нашийників і діюча речовина, і розчинник містяться на спеціальній синтетичній основі у вигляді стрічки (нашийник).
При контакті зі шкірою після нанесення крапель, спрею або в процесі носіння нашийника, завдяки ліпофільним властивостям наповнювача (здатності легко розчинятися в жирах) інсектоакарицид вбирається в підшкірну клітковину і накопичується в сальних фолікулах. Звідти разом з секретом інсектоакарицид протягом тривалого часу виділяється на поверхню шкіри невеликими порціями. Тому обробленим тваринам вже через два-три дні можна купатися.
Слід враховувати, що кліщі та інші комахи можуть прикріплятися до шерсті тварин, але відразу після цього на них починають діяти активні речовини захисного засобу. Це призводить до різкого зниження активності кліщів, а потім і до загибелі.
Рекомендовані виробником схеми застосування більшості засобів наступні: препарат якимось чином повинен бути нанесений на шкіру тварини – краплі та спреї розподіляють в декількох точках один раз в два-чотири тижні, а діюча речовина з нашийників вбирається в шкіру поступово в процесі його носіння.
Однак при такому способі застосування найбільша концентрація захисної речовини створюється в безпосередній близькості від шкіри тварини, причому вельми нерівномірно. Для захисту від бліх, вошей і волосоїдів цього цілком достатньо. Але для більш «живучих» іксодових кліщів, потрібно додатковий захист у вигляді щоденного нанесення спрею на шерсть тварини. Особливо це стосується довгошерстих собак і кішок.
Поєднання ж інсектоакарицидних нашийників, крапель на холку і спреїв різних фірм не може бути визнано раціональним з наступних причин. По-перше, при взаємодії двох і більше проективних речовин на поверхні шкіри тварини може з’явитися третя, менш ефективна або навіть токсична речовина, а по-друге, різко підвищується ймовірність того, що у вашого вихованця розвинеться алергічна реакція.
Важливо не тільки те, наскільки ефективно препарат діє на паразитів, але і те, чи має він побічні ефекти (високу токсичність, алергенність). Тому вибирати краще якісні, перевірені препарати.
Інших превентивних засобів профілактики зараження на піроплазмоз не існує: на сьогоднішній день не винайшли ні вакцини, ні сироватки (імуноглобуліну) проти цього захворювання. Відразу варто обмовитися, що і перераховані інсектоакарізидні препарати, навіть при щоденному використанні не захищають від нападу кліщів на сто відсотків, тому додатковий огляд тварини після прогулянки не завадить.
Що робити, якщо, незважаючи на всі вжиті заходи, собаку, все-таки, вкусив кліщ?
По-перше, видаліть і спаліть паразита.
Голими руками видаляти кліща не варто.Використовуйте пінцет, рукавички. Головне – уникнути зіткнення з кліщем вашої шкіри і слизових оболонок – існує небезпека заразитися іншими, вже небезпечними для людини захворюваннями.
Кліщів зручно видаляти зігнутим пінцетом або хірургічним затискачем, в принципі підійде і будь-який інший пінцет. При цьому кліща потрібно захопити якомога ближче до хоботка, потім його акуратно підтягують, при цьому обертаючи навколо своєї осі в зручну сторону. Зазвичай через 1-3 обороти кліщ витягується цілком разом з хоботком. Якщо ж кліща спробувати висмикнути, то велика ймовірність його розриву.
Для видалення кліщів існують спеціальні пристосування.
У цих пристосувань є перевага перед зажимами або пінцетами, так як тіло кліща не стискається, це зменшує ризик зараження кліщовими інфекціями.
Якщо у вас не виходить самостійно видалити кліща – зверніться до ветклініки.
По-друге, зверніть увагу на загальний стан і поведінку вашого вихованця: млявість, відмова від корму, підвищення температури тіла до 39,5-410 С, зміна кольору сечі – будь-який з цих симптомів є приводом для звернення в клініку.
Якщо все-таки сталося найгірше, і через пару днів після укусу кліща ви помітили щось недобре в поведінці собаки – негайно в клініку. Піроплазмоз – це захворювання, яке стрімко розвивається: від появи перших клінічних ознак (найчастіше малоспецифічних) до важкого токсичного ураження організму (або навіть смерті) може пройти всього кілька діб.
У ветклініці, крім проведення клінічного огляду, у вашого вихованця в обов’язковому порядку повинні взяти аналіз на піроплазмоз. Діагноз піроплазмозу вважається встановленим лише після його лабораторного підтвердження. Якщо лабораторної діагностики не проводити, то навіть у разі появи класичної тріади симптомів, характерних для піроплазмозу: гіпертермія (висока температура), гематурія ( «кривава сеча») і жовтяниця – жоден лікар не застрахований від фатальних помилок.
Терапія піроплазмозу не повинна зводитися тільки до курсу специфічного противопіроплазмідозного препарату. Таке обмежене лікування загрожує розвитком маси хронічних захворювань в подальшому. Тим більше, що заразитися собака може неодноразово: імунітет після хвороби не формується.
Бережіть своїх улюблнців та слідкуйте за ними. І хай вони ніколи не хворіють:)
