Тоса-іну – сильний та безстрашний собака. Він був виведений в Японії для участі у бійцівських поєдинках. З часом тварина стала відмінним охоронцем та компаньйоном. Тоса-іну належить до мастифів. Для того, щоб собака міг проводити дозвілля з людиною, йому потрібно пройти спеціальний виховний курс. Дресирування необхідне, щоб знизити природну агресію вихованця до сторонніх людей та тварин.

Опис

Тоса-іну зустрічається досить рідко. Тіло японського мастифа пропорційне, підтягнуте та збите, спина рівна.

Офіційний опис стандарту породи такий:

  • голова велика та широка, на ній чітко окреслюється перехід від морди до лоба, форма нагадує квадрат;
  • невеликі висячі вуха;
  • очі маленькі, але виражають силу та впевненість, їх колір темно-коричневий;
  • паща масивна з міцною щелепою. Вилиці добре розвинені, ножицеподібний прикус;
  • лапи міцні;
  • хвіст високо посаджений, широкий біля основи, звужується донизу, його кінець досягає колінних суглобів на задніх лапах;
  • шерсть жорстка, гладка та коротка, рудого кольору.

Історія походження тоса-іну

Порода з’явилася в Японії, була селекційована спеціально для собачих боїв. Країна мала довгу історію даних поєдинків, що почалися ще в 14 столітті. Для цих заходів відбиралися безстрашні та сильні собаки, що мають міцний характер. Так, з 1868 по 1912 рік шляхом змішування різних порід собак, з’явилися перші Тоса-іну. В них тече кров собаки сікоку, що мешкає в місті Кочі (Японія), а також мастифа, німецького дога, бульдога, бультер’єра та сенбернара. Завдяки силі та витривалості Тоса-іну отримали прізвисько “борця сумо у собачому світі”. Японці пишаються цією породою і вважають її національним надбанням. Тоса не так часто зустрічаються в самій країні висхідного сонця, а у західному світі взагалі вважаються рідкістю. В США порода тільки нещодавно почала розвиватися. Деякі країни забороняють її для розведення через бійцівське минуле Тоса.

Характер тоса-іну

Крута вдача – ключова особливість характеру Тоса-іну. Не кожен зуміє впоратися з його вихованням. Власником може бути тільки лідер, готовий підкорити собі собаку та має достатньо часу та сили для його навчання. Тоса, як і алабай, повинен поважати свого хазяїна, щоб почати слухатися його.

Незважаючи на свою круту вдачу, Тоса-іну досить спокійні та стримані. Пес не вимагає підвищеної уваги до себе та не гавкає без потреби. Його присутність практично непомітна для власника. До господаря він проявляє велику дружелюбність та поступливий в спілкуванні.

Дуже важливо у вихованні цуценяти Тоса забезпечити йому ранню соціалізацію. Він має рости в оточенні інших людей та тварин. Вихований таким чином собака байдуже реагуватиме на сторонніх, не проявлятиме зайвої агресії.

Хазяїну Тоса-іну дуже відданий, його можна назвати надійним другом. Він завжди готовий захищати тих, кого любить. У сучасному суспільстві Тоса-іну вважається відмінним компаньйоном. Його ненав’язливість і відданість є головними позитивними якостями. В той же час, пес добре справляється з охоронними функціями, проявляє мисливські інстинкти.

Виховання і дресирування тоса-іну

Собаки Тоса повинні багато рухатися та гуляти, якщо у власника немає для цього часу, краще не вибирати цю породу. Собака, що постійно знаходиться в закритому просторі, хворітиме або проявлятиме агресію. У пса накопичиться енергія, яку необхідно кудись виплеснути, і вона знайде свій вихід в агресивних витівках.

Якщо собаку вигулювати в жвавому місці або парку, слід потурбуватися про безпеку оточуючих. Варто одягнути на пса шлею та пристебнути до неї повідець. Для повної безпеки потрібно використати намордник. Сам вигляд сильного пса може налякати людей. Йому навіть не треба показувати свою вдачу. Часто бійцівські собаки викликають страх та неадекватну поведінку, що може спровокувати тварину на агресію.

Оскільки Тоса потребує руху, прогулянки мають його ним забезпечити. Повідець потрібно вибирати досить довгий. Цуценя необхідно привчити до нього з перших прогулянок, щоб надалі не виникало проблем. Для вільного вигулу тварини слід вибирати безлюдні місця і закриті майданчики. Перед цим Тосу повинен пройти курс дресирування з досвідченим фахівцем, який навчить собаку підкорятися, чути та розуміти команди. Тосу-іну досить здібні і легко навчаються.

Догляд за тоса-іну

Ця тварина не потребує спеціального догляду. Обов’язково потрібно стежити за станом вух, очей, кігтів та шерсті собаки. Вичісувати відмерлі волоски можна не частіше двох разів на тиждень, використовуючи гумову щітку. В період линьки тоса-іну варто використати фурмінатор. Купати собаку слід тільки у разі явного забруднення шерсті та шкіри, тобто у випадку потреби. Складки на морді слід перевіряти, та для уникнення попрілостей в теплу пору року, протирати вологою тканиною.

Вуха та очі Тосу потрібно періодично оглядати, щоб попередити розвиток захворювань. Очі мають бути чистими, без кисляків. Вуха слід контролювати на предмет зараження кліщами, а також прочищати у разі потреби.

Якщо Тосу досить гуляє, кігті самостійно витиратимуться об землю або асфальт. Довгі кігті слід стригти. Для цього можна звернутися до професійного грумера або провести процедуру самостійно вдома.

Харчування тоса-іну

Харчування Тоса-іну має бути різноманітним та добре збалансованим. Хороший ветеринар допоможе скласти правильний раціон Тосу. Якщо немає часу займатися підбором продуктів та їх приготуванням, відмінним варіантом стане використання якісного сухого корму. Важливо підібрати саме корм для мастифа і суворо дотримуватися добових норм харчування вихованця. В кормах преміум класу містяться всі необхідні вітаміни, мінерали та поживні речовини, що потрібні Тосу.

Багато заводчиків, все ж, вважають, що японський мастиф повинен вживати натуральні продукти. Нежирне м’ясо – основа харчування Тосу. Крім того, в раціоні мають бути кисломолочні продукти, каші, сирі та відварені овочі, фрукти, курячі яйця, рослинні жири. Собаці протипоказана їжа з людського столу. Вона містить сіль та приправи, які можуть зашкодити вихованцеві. Також, в раціоні не повинно бути хлібобулочних виробів, копченостей, солодощів, смажених та жирних продуктів.

Слід забезпечити собаці достатню кількість вітамінів. Для цього можна купувати спеціальні мультивітамінні комплекси та давати їх паралельно з натуральними продуктами.

Хвороби тоса-іну

Вихованці відрізняються міцним здоров’ям. Якщо цьому собаці забезпечити хороше харчування та правильний догляд, тривалість його життя складе 12 років. Варто періодично відвідувати ветеринара, щоб вчасно виявити розвиток захворювання. Часто Тосу стикаються з дисплазією ліктьового та кульшового суглобів. Саме лікар на ранній стадії запідозрить початок хвороби та дасть рекомендації по догляду за твариною. В запущеному випадку захворювання проявиться кульгавістю собаки, його відмовою від бігу на прогулянці, та навіть по будинку, здриганням від дотику до кінцівок. Зрештою, дисплазія призводить до того, що у собаки віднімаються ноги і він не може самостійно пересуватися.

Слабким місцем тварини є вуха. Через їх незвичайну будову можливий розвиток інфекційних захворювань. Потрібно контролювати їх і очищувати від забруднень, що з’являються. Ветеринар порадить, які розчини краще застосовувати для чищення.

Характеристика тоса-іну в таблиці

Назва породи Тоса-іну
Країна походження Японія
Час виникнення породи 19 століття
Тип компаньйон
Вага 40-90 кг
Зріст (висота в загривку) 55-60 см
Тривалість життя 10-12 років

Тоса-іну з’явився на світ, щоб стати витривалим бійцем. Нам собака відомий, як хороший охоронець, друг та компаньйон. При правильному вихованні він винагородить хазяїна безмірною любов’ю і відданістю.