По мірі розвитку проекту ми все частіше випадково (а, може, і не випадково) зустрічаємо цікавих людей, які опікуються питаннями створення інфраструктури для власників тварин у великих містах. Найчастіше така діяльність є волонтерською. Створення належних умов для комфортного проживання домашніх улюбленців та їх власників у місті – це, передусім, громадська ініціатива.
Сьогодні ми спілкуємось із Дмитром Федоренком – засновником інформаційного ресурсу НашКиев.UA та Першої благодійної торгової платформи «Мурахи». З Дмитром ми познайомились через соціальне підприємство «ЛавГав», завдяки якому фінансується встановлення та обслуговування конструкцій «Собача вбиральня».
Про проект «ЛавГав»
Пане Дмитре, розкажіть, будь ласка, трохи детальніше про свій проект?
78% українців вважають себе європейцями, але менше 1% прибирають за своїми улюбленцями в парках та на вулицях. Ми з редакцією інтернет-видання НашКиев.UA і активістами ГО «Це наш Київ» вирішили, що треба з цим щось робити. Так народився проект «Собачі вбиральні», в рамках якого сьогодні встановлено вже більше 200 спеціальних конструкцій з біо-пакетами та смітниками в Україні. Наразі обслуговування та розвиток проекту переведено в формат соціального підприємництва. 30% з прибутку від продажу товарів бренду «ЛавГав» спрямовується на закупівлю біо-пакетів та амортизацію конструкцій. А кожна десята «Собача вбиральня» передається в мережу ГО «Це наш Київ» абсолютно безкоштовно.
Що саме спонукало Вас його запустити?
Мандруючи в країнах Європи та США мене дуже дивувало, що незважаючи на статус, громадяни не соромляться прибирати за своїми улюбленцями. Звичайно таку відповідальну поведінку «стимулюють» високі штрафи за відмову прибирати. Але я, як власник 2-х такс, знаю що для набуття будь-якої стійкої звички необхідні 2 мотиватори – батіг і пряник. Якщо кращого «батога» ніш штрафи придумати важко, то в якості «пряника» цивілізовані країни обрали спеціальні конструкції, які встановлюються в зоні масового вигулу Dog Waste Stations. Або, як ми їх назвали, «Собачі вбиральні».
Якою була реакція людей на таке рішення?
Дуже позитивна. В місцях встановлення «Собачих вбиралень» кількість власників собак, які прибирають за своїми улюбленцями, автоматично зростає до 20-50%.
Скільки вбиралень «ЛавГав» вже встановлено в Києві? Чи маєте плани на 2017 рік?
Станом на сьогодні в Києві вже встановлено більше 100 конструкцій. В 2017 році ми вже зараз маємо підтверджені результати перемовин зі спонсорами на встановлення ще від 200 до 500 «Собачих вбиралень».
Чи маєте мрії (або, можливо, вже і плани) щодо передачі успішного досвіду в інші міста? Якщо так, то які міста, на Вашу думку, вже готові до такого рішення?
Наразі до нашої ініціативи активно долучаються громади та муніципалітети таких міст, як Одеса, Львів, Тернопіль, Суми та інші. Ми радо виїжджаємо в регіони, щоби в форматі семінарів поділитись напрацьованим досвідом вирішення цієї споконвічної проблеми.
Наскільки Ваша ініціатива підтримується міською владою?
Наразі, столичній владі наша ініціатива не дуже цікава. Навіть наша петиція про введення штрафів була розглянута і одразу отримала відмову в реалізації. Але, як відомо «вода камінь точить», то ж ми не плануємо зупинятись. В цьому році провели резонансну рекламну кампанію «Тільки б це був шоколад», а в наступному запланована низка ще більш дієвих заходів разом з представниками різних гілок влади. Все тільки починається.
Про комфортність Києва для життя з тваринами
Як корінний киянин та соціально-орієнтований підприємець, Ви прагнете, по мірі можливостей, вдосконалювати міський простір. Зокрема в питанні створення інфраструктури для власників тварин. Чи могли би Ви дати власну оцінку рівня комфорту життя в Києві для власників домашніх улюбленців? Чи можете провести певні паралелі з іншими містами в Європі?
Сьогодні Київ пасе задніх як в створенні умов, правил, так і в процесі формування належної інфраструктури. І мова йде не тільки про вигул тварин, але й про утримання їх в місті. Комунальне підприємство «Центр ідентифікації тварин» розформовано. Безпритульними тваринами переймаються виключно волонтери. А перелік домашніх взагалі ніхто не веде. Навіщо ходити далеко до Європи? Можна і в Україні знайти приклади того, як повинна працювати влада в цій зоні відповідальності. Це Львів, Харків і Миколаїв.
Наскільки багато корисних ініціатив, орієнтованих на вдосконалення життя власників тварин Вам відомі? Чи співпрацюєте Ви?
Окрім зоозахисних в Україні достатньо ініціатив, що працюють над вдосконаленням інфраструктури вигулу тварин в містах. Це наші столичні друзі з ГО «Місто тварин», які переймаються проблематикою створення спеціальних майданчиків для вигулу. Це львів’яни з ГО «Dog Friendly City», на рахунку яких дуже багато справді реалізованих ініціатив, що стали взірцем для інших міст і регіонів. Це і одесити з ініціативи «Твой город», які справді реалізують багато проектів спрямованих на покращення життя містян. З усіма ними в нас дружні зв’язки, бо, фактично, робимо одну спільну справу.
Чого, на Вашу думку, не вистачає Києву для того, щоб продемонструвати приклад, дійсно, комфортного міста для життя з домашніми улюбленцями?
Всього. В Києві немає нічого, що можна було б експортувати як досвід в інші регіони. Окрім, хіба що, ініціативи «Собачі вбиральні». Але вона не є надбанням міської влади і існує виключно за рахунок соціального підприємництва та приватних інвестицій.
В Україні нерідко можна почути фразу про те, що перш, ніж створювати щось в сфері допомоги тваринам, слід починати з роботи по благоустрою життя людям. Наскільки Ви погоджуєтесь (чи не погоджуєтесь) з таким твердженням? Чому?
Я вважаю, якщо комусь треба, то нехай він закотить рукава і почне створювати. Ми всі чемпіони світу по ниттю і вимаганню особливого ставлення до себе. Але світ змінився. І нам варто стрімко дорослішати аби не загубитись на його околицях. Насправді, наша ініціатива «Собачі вбиральні» направлена як на власників тварин, так і на інших містян. Вона є реальним інструментом розширення зони персонального комфорту кожного жителя міста. В свою чергу таке розширення автоматично сприяє росту відповідальності за своє місто, а це дорогого коштує.
Про світ домашніх улюбленців
Дмитро, розкажіть, будь ласка, трохи про Ваших улюбленців. Хто вони і як з’явились у Вас?
Я з дитинства дуже хотів мати собаку. Постійно приводив з вулиці щенят. Але в моїй сім’ї таке співіснування не дуже віталось. Вже в дорослому віці в мене з’явився перший чотирилапий друг – аргентинський дог Кайа. На жаль, вона померла на п’ятому році життя за дивних обставин. Наразі в моїй сім’ї живуть дві кроликові такси: Ума і Тутта. Ми їх ніжно називаємо «насіння». І при можливості збільшили б своє «стадо». Але місто є місто…
Що змінилось у Вашому житті після появи домашніх улюбленців в домі? Наскільки, на Вашу думку, тварини взагалі здатні впливати на світогляд, образ життя людини?
Наявність собаки в домі це, в першу чергу, прояв дорослості. Адже собака, на відміну від того ж кота – це велика відповідальність. Її потрібно щодня вигулювати, не дивлячись на погоду. Ти не можеш загуляти на вечірці, розуміючи, що тебе дома чекають. Собака – зграйна тварина, в якої існують генетична схильність до конкуренції і ти маєш постійно демонструвати їй свою першість. Якщо чесно, то я вірю, що собаки нам дані саме для того, щоби ми навчились жити справжнім, чесним, відповідальним життям.
Ви – творча, креативна людина. Чи сприяє цьому якось присутність у Вашому житті домашніх улюбленців?
Ніколи не думав над цим питанням. Але мабуть, ні. Я знаю багатьох не креативних людей, які обожнюють тварин. Іншими словами, тут немає прямої залежності.
Про міські проекти та бачення майбутнього
Очевидно, що роботи для Вас і Ваших однодумців в Києві ще знайдеться чимало. Які громадські проекти, на Вашу думку, можуть бути успішними в місті?
Треба щось робити з центром ідентифікації тварин в місті. Саме від реалізації цієї центральної ініціативи і будуть «танцювати» всі інші. Сплата податків власниками зареєстрованих тварин дозволить фінансувати спеціальні зони вигулу тварин, формувати квоти на вивіз та утилізацію органічного сміття комунальниками, утримувати якісні ветеринарні служби та муніципальні притулки для тварин. Все це потрібно робити. Але системно і конструктивно, шукаючи можливості співпраці, а не конфлікту.
Що саме Ви би хотіли побажати / порекомендувати тим молодим командам, які також займаються розвитком територій?
Якщо ви вірите в свою ідею, якщо у вас є відчуття її необхідності, то просто закочуйте рукава і починайте робити. Досвід, гроші і однодумці знайдуться автоматично. Крім того, в Україні сьогодні є дуже велика кількість безкоштовних курсів та інкубаторів з соціального підприємництва. Запустивши такий бізнес, ви ніколи не будете залежні ні від примх громади, ні від бажань влади.
